Л.Вернигор – О.Бiлаш
|
Гей, у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт. Не журися, славна Україна - маєш добрий рід. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Виступали стрільці січовії у кривавий тан, Визволяти братів-українців з ворожіх кайдан. А ми тії ворожі кайдани розіб'ємо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! А ми тії ворожиі кайдани розіб'ємо?, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан, Розпочали стрільці січовії з ворогами тан! А ми тую ярую пшеничку ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! А ми тую ярую пшеничку ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, Та й прославить по всій Україні січових стрільців. А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! |
