Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, Чому я не сокiл, чому не лiтаю, Чому менi, боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув i в небо злiтав! Далеко за хмари, подалi од свiту, Шукать собi долi, на горе – привiту, I ласки у зiрок, у сонця просить, У свiтi їх яснiм все горе втопить. Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий, - Я наймит у неї, хлопцюга приблудний; Чужий я у долі, чужий у людей: Хіба ж хто кохає нерідних дітей? Чужий я у долі, чужий у людей: Хіба ж хто кохає нерідних дітей? |