"Малініна! Малініна!" - вигукували найнетерллячіші й шалено плескали в долоні. Повний зал Палацу спорту з напруженням, яке електричними розрядами пробігало по рядах, чекав пісень від Олександра Малініна. Та настав час, і під гучні оплески він узяв гітару й вийшов до мікрофона. Запала тиша, тисячі очей прикипіли до тендітної постаті співака і, здавалося, починали горіти: то найпалкіші прихильники запалювали свічки...
- В готельному номері зібралася компанія добрих приятелів. Так би міг подумати сторонній: лунають пісні під гітару, чоловіки перекидаються репліками. Але ні. Йшла робота. Композитор Ігор Демарін, поет Юрій Рибчинський, показували нові пісні Малініну. Він слухав уважно, мовчки, а коли останній звук завмер, ввічливо відмовився: "Це не моє". На мене ж пісні справили сильне враження, І, здасться, звучали б сьогодні актуально і сміливо. Та в Олександра Малініна свій погляд на такі речі. Конкретно визначити напрямок, у якому працює, він не може, але це - рок. Російський рок.
- Скiльки людей, стільки думок. Не хочу погоджуватися з тим, що я потрапив у струмінь і займаюся тільки тим, що задовольняю смаки публіки. Хоча є й таке твердження. Анітрохи. Я - прихильник серйозної творчості. Мене цікавить справжня поезія. І не збираюся робити тільки те, що модно, заради кар'єри і грошей. Не це хвилює,- сутність творчості. І ще. Я щиро і чесно працюю. Тобто не прагну бути на сцені красивим або співати модних пісеньок. У мене своя програма. На першому концерті я виконував . лише романси. І всі вони були сумними. Глядачі, що приходять мене слухати, витримують це, а потім ідуть додому проясненими. Я це точно знаю, адже збуджую в кожній душі те, що багато років лежало під спудом. Руський, російський дух, духовність. Я - не з товариства "Пам'ять". Але така робота для мене надзвичайно важлива.
- У вас, певно, є колеги-однодумці?
- Складно сказати. В мене своє відчуття. А з сьогоднішніх виконавців, можливо, найближчий - Андрій Місін. ...Прискіпливий читач, особливо той, хто цікавиться сучасною музикою, здивовано запитає: де і коли пройшли ці концерти? Річ у тім, що Кубок Інтербачення з художньої гімнастики, який нещодавно відбувся у Києві, організований таким чином, що змагання органічно переходили в концертні номери, фіналом яких і був виступ Олександра Малініна. А запросила його до Києва Ірина Дерюгіна.
- Олександре, що привертає вас у таких людях, як Ірина Дерюгіна, Олег Блохін і взагалі у спортсменах?
- По-перше, спорт для мене - це мрія. Колись, у дитинстві, займався ним, потім захопився творчістю, а "перша любов" так і лишилася красивою мрією. А в людях спорту привертає, мабуть, духовність, доброта, щирість, чарівність. Одне слово, те, що прикрашає будь-кого і що одразу можна вирізнити,, що відчуваєш з першого погляду: тяжіння схожого біополя. І хоча про взаємовідносини зі спортом Олександр Малінін говорити багато не захотів, є в його біографії такий факт. Восени 1983 року принц Монако Альберт (до речі. Чудовий бобслеїст, учасник Олімпійських ігор, спортивний меценат) давав v Монте-Карло бал на честь кращих легкоатлетів світу - переможців міжнародних змагань "Гран-Прі" ІААФ. А президент міжнародної легкоатлетичної федерації Прімо Небіоло запросив Олександра Малініна (в числі провідних виконавців світу) виступити там же на концерті. Разом з американцем Девідом Померанцем Олександр співав англійською мовою. Ті, що бачили їхній спільний відеокліп, пам'ятають, як це чудово.
- До речі, Олександре, розкажіть про вашу роботу з американськими музикантами.
- У Сполучених Штатах я був якраз перед "Юрмалою". Мене запросив Девід Померанц, з яким й записав платівку і кліп. Живе Девід у Лос-Анджелесі і служить в одній невеликій фірмі, що займається шоу бізнес ом. Працювали ми дуже плідно і навіть зробили чорновий варіант альбому. Але все у світі непередбачено. Коли наша пісня не посіла десятого місця в "Уорлд-топ" (але все-таки увійшла до числа 200 кращих), я зрозумів, що фірма розчарована: ми не виправдали сподівань і надій. Робота загальмувала, а потім у мене з'явилися свої проблеми. Тим більше, що після "Юрмали" я пішов дещо іншим шляхом. Можливо, якби в мене нічого не вийшло в Юрмалі, я б записав в Америці не одну платівку. Але зараз у мене інше життя, я повинен працювати для свого народу. І це важливіше, ніж по року сидіти в Штатах і писати диски.
- Чимало любителів музики хотіли в мати платівки з піснями у виконанні Малініна.
- На фірмі "Мелодія" закінчується робота над першим сольним альбомом. І одразу ж починаю працювати над подвійним альбомом. Матеріалу дуже багато.
- Скажіть, Олександре, перед якою аудиторією ви любите виступати?
- В принципі мені все одно, скільки людей сидить у залі: десять тисяч чи десять. Я однаково працюю і для тих, і для інших. Якщо ви прийшли і слухаєте, значить, я повинен чесно віддати все, що маю.
- Нині стало надзвичайно важко потрапляти на концерти таких популярних виконавців, як ви. Тому, до деякої міри, безпосереднє спілкування з актором заміняють відеокліпи. Та от з вашою участю я бачила лише один, той, про який уже згадувалося.
- Я нормально ставлюся до кліпів. Та от біда, що зараз багато людей займається цим ділом, і не завжди чесно і якісно. Моя ж позиція - професіоналізм. Тому не хочеться робити халтуру, хоча пропозицій відзнятися для кліпів - безліч. Я пробую, та поки щось не виходить. Можливо, не зустрівся ще зі справжніми майстром.
- Ваш образ - довге волосся, сережки в лівому вусі... Що це - ознака приналежності до якоїсь музично? касти чи дещо інше?
- Це імідж. I потім я поки молодий (для любителів подробиць: 19 листопада Малініну виповнилося 32 роки - О. Ш.) і мені це подобається. Можливо, прийде час, коли доведеться зістригти китицю, зняти сережки. Та це вже буде новий поворот мого світогляду. Сьогодні ж мене такий вигляд влаштовує.
- Як живеться вам, Олександре Малінін?
- Гонорарів, які одержую, вистачає з надлишком. Рiч у тім, що я працюю не заради, а для. І ті, хто вважає, що я на хвилі популярності тільки й знімаю вершки, елементарно заздрять. А такої людської якості не визнаю. Та що поробиш. Але з іншого боку, якби вони побували в моїй шкурі... Зараз я не можу з'явитися на вулиці, в міському транспорті, бо відчуваю на собі пильну увагу. Причому мене весь час обговорюють: який у мене хвостик, з чого зроблені сережки, у що зодягнений, з ким розмовляю, куди йду... Таrе життя примушує бути напруженим, крім того, надзвичайно ламає побут. Скажімо, коли я повертаюся додому, то всі діти, що граються у дворі, збігаються до машини з майже індійськими криками: "Малінін приїхав!". Колись, дивлячись на популярних людей, я думав, які вони щасливі! Тепер зрозумів, що слава - це бич, страшенно важкий тягар. I доводиться одягати маску байдужості...
- Олександре, які пісні ви любите найбільше?
- Всі. Найулюбленішої немає. Все, що виконую, відчуваю, переживаю, пропускаю через себе. Одне слово, співаю тільки ті пісні, які люблю.
О.Шарпанська
