У гримерній на дзеркальному столику справжнє свято, троянди, хризантеми, жоржини - і всі такі різні за своєю біографією і ароматом.
- Схоже, прихильниці таланту Олександра змагалися у вишуканості своїх букетів, - посміхнулася Ангеліна Анатоліївна. - Син у мене напрочуд сентиментальний - квіти любить. Тому я зараз про одне піклуюсь: ось ці, рожеві хризантеми, його найулюбленіші, довезти до Москви недоторканими. Удома рози нагадуватимуть нам про гостинність дніпропетровців.
Відверто кажучи, я здивувалася словам неньки співака. Раніше мені здавалося, що квіти для артистів так собі - мішура.
Поки ми з мамою Олександра розмовляли та формували букет, Малiнiн сидів на дивані, зацікавлено читаючи один з випусків нашого "експресу", Ангеліна Анатоліївна кивнула у бік сина:
- А ви знаєте, Олександр сам вивчив українську мову.
Минає ще кілька хвилин моєї акліматизації в родині Малініних, перш ніж я наважуюсь на перше запитання:
- Яку роль у твоїй, Олександре, творчості відіграла Пугачева?
- Я досить самостійна людина. І в моїй творчості Алла Борисівна не відіграла значної ролі. В її театрі я тільки тому, що це концертна організація, не більше.
- На твій погляд, - чому сьогодні молоді таланти гуртуються навколо неї?
- Ця людина збагатила життя багатьом зі своїх сучасників, подарувала л їм своєрідну щирість; навчила страждати, мислити, відчувати смак різних емоція. Вона не фальшива, а це головне. Тому й тягнуться до неї творчі особистості.
- Тобі не здається, що пісня "Обережно, двері зачинаються" в твоєму репертуарі випадкова?
- Ні, я так не думаю. Ця пісня написана мною, I вона для мене, немов рідна дитина. А ти гадаєш, що ця пісня несерйозна? В такому разі, прочитай її текст уважніше i зрозумієш, що три слова "Обережно, двері зачиняються" навмисно придуркуваті. Я підкреслюю - навмисно. А насправді ця річ несе глибокий соціальний зміст. Адже тільки на словах для молодої людини в нашій країні всі двері відчинено... Це дуже серйозний шлягер.
Кладу перед Олександром "Комсомолку" з результатами ."Музичного Олімпу ТАСС":
- Як ти оцінюєш результати "Олімпу"? І на яке місце поставив би себе?
- Що це таке? "Музичний Олімп"? Вперше чую...
Малінін вчитується у, прізвища переможців і, недовго роздумуючи, продовжує:
- Мені байдуже до цієї суєтності. Себе б я поставив на перше місце, кого ж ще? А далі всі інші...
- Чим можеш пояснити феноменальний успіх у публіки "Ласкавого травня"?
- В їх музиці молоді люди знаходять те, що їм потрібно. Розумієш? В цьому піці відбуваються душевний перелом, перше кохання, хочеться тепла, страждань...
- На концертах "Ласкавого травня" трапився випадок, коли прихильники цього ансамблю облизалася кислотою й повипікали одно одному очі. Сам Разін по Українському радіо з гордістю говорив, що навіть трапляються зґвалтування... На твоїх концертах, Олександре, щось подібне можливо?
- Ні. На мої концерти приходять принципово інші люди. Вони по-іншому слухають, по-іншому сприймають і осмислюють тексти моїх пісень. Взагалі: в своїй творчості я пропагую гуманістичну філософію серйозно поезії; красивої музики. "Ласкавий травень", же цікавить не рівень культури глядача, а комерція. Її лідери продають все те, що можна продати сьогодні, не думаючи про завтрашні день.
- Твій iмiдж – данина моді?
- Мій iмiдж – це моє життя. На сцені я точно такий, як i в житті.
- Гусарський репертуар - що це? Своєрідна любов до Росії?
- Так. Це плач за голубою кров'ю. За тією самою інтелігенцією, білою кіст'ю, яку свого часу просте знищили в Росії. Це й справді головна тема мові творчості.
- "Студентський меридіан" стверджує, що ти прекрасний актор.
- Готуюсь до головної ролі у фільмі за твором Набокова "Запрошення до страти", де гратиму в'язня.
- Джона Леннона завжди хвилювала політика, а тебе?
- Людина не може жити в суспільстві і бути поза його справами і проблемами. Я громадянин, а тому хворію хворобами мого часу. Радію його радощами. Та завжди маю власну рішучу позицію з будь якого питання.
- На твоїй шиї хрестик, ти віруючий?
- Так. Я релігійній. Молюсь і ходжу до церкви, шукаю шлях до Бога. В житті я фаталіст. Вірю в прикмети і долю.
- Хто тобі пере твою червону сорочку?
- Мама. Адже свій шлюб я розірвав... А мама жила у Свердловську, важко працювала. Я й сказав їй: "Досить, мамо, працювати за 100 карбованців. Краще за ці гроші будеш моїм костюмером". Тепер завдяки її добрим рукам я завжди ситий і чистий.
- Успіх супроводжується самотністю. Це точна зору Майкла Джексона. Наскільки вона близька тобі?
- Цілком її підтримую. Багатьох людей, здобуваючи популярність, я втратив назавжди. Стан такий, що не позаздриш. Але я змирився. Життя моє таке, й доля моя така.
Оксана Кутняк, позаштатний кореспондент
